Бережіть себе і будьте здоровими!
Червень 26, 2020

Наркоманія – дорога в нікуди!

В наш час, в багатьох країнах, алкоголізм і наркоманія перетворилися в справжню епідемію, що забирає життя сотень тисяч людей, калічить мільйони доль. Виходячи з загальнолюдського значення явища наркоманії, в 1987 році Генеральна Асамблея ООН постановила щорічно відмічати 26 червня, як Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами і їх незаконним розповсюдженням.

 

Історія наркотиків стара як людство. Людина завжди шукала засоби, щоб отримати задоволення, полегшити страждання, або іншим засобом сховатися від тяжкої дійсності шляхом застосування різноманітних одурманюючих речовин. Все різноманіття наркотиків існує одвіку, і наш час високих технологій не вніс нічого принципово нового в явище наркоманії.
Так, у країнах Індокитаю діяли традиції споживання листів каннабісу; у Південній Америці індіанці жували листя коки; у Південно-Східній Азії було поширене вживання різноманітних опіатів (опіум-сирець, гашиш і деякі інші).
Такого роду немедикаментозне споживання наркотичних речовин було обмежене і пояснювалось в основному національними і релігійними традиціями. Але вже тоді цивілізовані громадяни почали розуміти глобальну загрозу людству від наркоманії.
На початку минулого століття було прийняте рішення доручити Лізі Націй контроль за міжнародним співробітництвом в боротьбі з поширенням наркотиків, а також було прийнято два міжнародні правові акти:

 

– Женевська угода про заборону виробництва, внутрішньої торгівлі і використання очищеного опіуму – від 11.02.1925 р.
– Міжнародна конвенція щодо опіуму, підписана в Женеві 19.02.1925 р.

 

Проте, питання кримінально-правового переслідування осіб, винних у незаконному виробництві і поширенні наркотичних речовин регулювалися національним, внутрішнім правом кожної окремо взятої країни.
В той же час, торговці наркотиками стали об’єднуватися в злочинні міжнародні організації. Щорічні прибутки від незаконного обігу наркотиків перебільшили сотні мільярдів доларів США. В зв’язку з цим виникла необхідність введення міжнародних кримінально-правових заходів відповідальності за злочини, пов’язані із наркотиками. Женевська конвенція про заборону незаконної торгівлі наркотичними засобами від 26.06.1936 р. передбачала можливість видачі злочинця-наркодільця іноземній державі для притягнення до відповідальності.

 

Третій етап міжнародного співробітництва в боротьбі із наркоманією почався з моменту створення ООН.
Сьогодні світова проблема наркотиків стає все серйознішою. Сучасні дослідження та більш точні дані показали, що негативні наслідки вживання наркотиків для здоров’я є більш серйозними та широко розповсюдженими, ніж вважалось раніше. Відповідно Всесвітній доповіді щодо наркотиків, яка була опублікована Управлінням ООН із наркотиків та злочинності (УНЗ ООН), близько 35 мільйонів людей у всьому світі страждають від розладів, пов’язаних із вживаннян наркотиків та потребують лікування.
Небезпека наркотизації збільшується в міру того, як фабрики і лабораторії роблять усе нові і нові типи синтетичних наркотиків, більш сильних і більш шкідливих.

 

Незважаючи на програми знищення культур маку в Південно-Західній і Південно-Східній Азії, ці регіони продовжують займати лідируючі позиції. Загальна кількість виробленого опіуму оцінюється тисячами тонн.

 

Значно збільшилось виробництво афганського маку в Південно-Західній Азії. Ця область, де з’єднуються межі Афганістану, Пакистану й Ірану, відома також як “Золотий півмісяць”. У Південно-Східній Азії зона “Золотого трикутника” (Лаос, М’янма, Таїланд) залишається активним виробником наркотиків. У західній півкулі головними виробниками опіуму є Мексика і Колумбія.
Згідно доповіді, кількість споживачів опіоїдів оцінюється у 53 мільйона – на 56 % більше, ніж в попередніх оцінках. У 2017 році, дві третини із 585 000 осіб, які померли внаслідок вживання наркотиків, загинули в результаті вживання опіатів. Також, у 2017 році, у світі 11 мільйонів людей вживали наркотики шляхом ін’єкцій, із них 1,4 мільйона осіб жили із ВІЛ та 5,6 мільйона – із гепатитом С.
Приблизно 271 мільйон осіб, або 5,5 відсотка населення світу у віці 15-64 роки вживали наркотики. Довгостроковий аналіз показує, що число людей, які вживають наркотики сьогодні на майже третину більший, ніж у 2009 році. Частково це збільшення пов’язане із зростанням кількості населення у віці 15-64 років на 10 відсотків, однак поточні дані вказують на більш високу розповсюдженість вживання опіоїдів в Африці, Азії, Європі та Північній Америці, а також вживання канабісу в Північній Америці, Південній Америці та Азії у порівнянні із 2009 роком.

 

Об’єм світового незаконного виробництва кокаїну в 2017 році досяг рекордного рівня – 1 976 тонн, що на 25 відсотків більше, ніж у попередньому році. В той же час світова кількість кокаїну, вилученого у 2017 році, зросла на 13 відсотків і склала 1 275 тонн.
У 2017 році криза передозування опіоїдів у Північній Америці також досягла нових висот: більше 47 000 випадків смерті від передозування опіоїдів було зареєстровано в Сполучених Штатах, що на 13% більше, ніж у попередньому році, а також 4000 випадків смерті від опіоїдів в Канаді, що складає збільшення на 33% с 2016 року.

 

Фентаніл та його аналоги залишаються основною проблемою кризи синтетичних опіоїдів в Північній Америці, а Захід, Центральна та Північна Африка переживають кризу іншого синтетичного опіоїда – трамадола. Глобальні вилучення трамадолу зросли із менш ніж 10 кг в 2010 році до майже 125 тонн в 2017 році.

 

Найбільш широко використовуваним наркотиком у світі залишається канабіс – за оцінками, його вживали близько 188 мільйонів людей у 2017 році.

 

Профілактика і лікування, як і раніше, терплять поразку в багатьох частинах світу, і тільки кожний сьомий із розладами, пов’язаними із вживанням наркотиків, отримує необхідне лікування.

 

Серед багатьох проблем українського суспільства однією із найгостріших є проблема наркоманії.
Поширенню наркоманії сприяли такі фактори, як прохід через територію держави 2-х великих за своїми масштабами шляхів транспортування наркотичних препаратів та сировини на захід (так званих „афганського” та „балканського”), прозорість державних кордонів із країнами СНД, наявність власної сировинної бази для незаконного виробництва різноманітних наркотиків, зокрема, маку та конопель.

 

За роки незалежності України показники захворюваності на розлади психіки та поведінки внаслідок вживання наркотичних речовин та їх розповсюдження зросли в 2,5-3,2 рази, у 25 разів збільшилась кількість неповнолітніх наркоманів.
На сьогодні, за оціночним даними, в Україні налічується 346 тисяч осіб, які вживають наркотичні речовини ін’єкційно – це опіоїди або стимулятори. Переважно це молоді люди працездатного віку, і більшість з них уже має синдром залежності від цих речовин. Однак, протягом останніх років в Україні з’являються нові психоактивні речовини з різними шляхами вживання, тому кількість осіб, які вживають наркотичні речовини неін’єкційним шляхом, наразі невідома.

 

В цілому по країні на обліку з приводу вживання наркотичних засобів перебуває понад 100 тис. осіб, токсичних засобів – більше 800 осіб. Якщо врахувати „поправочний” коефіцієнт Всесвітньої організації охорони здоров’я, то прихована кількість споживачів наркотиків в 10-15 разів більша від зареєстрованої. Фахівці вважають, що з кожним роком майже на 8% збільшується кількість українців, які залежні від наркотиків.

 

За даними Міністерства внутрішніх справ України, більше 71% осіб, які перебувають на обліку з приводу вживання наркотиків – це неповнолітні підлітки та молоді люди віком від 18 до 29 років, з яких майже кожен 5-й – жінка, 80% із них не працюють і не навчаються. До групи підвищеного ризику відносяться учні-підлітки, студенти, працівники секс-бізнесу, безробітні, навіть бізнесмени.

 

Спектр вживання наркотичних засобів досить різноманітний. Серед них найбільш розповсюдженими є опіоїди – 91,8% серед хворих, які знаходяться на диспансерному обліку, канабіноїди – 3,7%, галюциногени – 0,08%, полінаркотизм – 4,9 %.
Переважне вживання опіоїдів серед наркоспоживачів визначає головний (домінуючий) шлях введення наркотиків – парентеральний, близько 80% наркоманів – ін’єкційні. Це, в свою чергу, провокує зловісну проблему ВІЛ/СНІДу.

 

Поширення наркотичної залежності серед населення призводить до зростання злочинності, кількість зареєстрованих злочинів, пов’язаних із вживанням наркотиків за останні 10 років зросла більше ніж у 4 рази, а кількість скоєних злочинів наркоманами (або у стані наркотичного сп’яніння) відповідно зросла в 7,7 разів. В цілому в Україні кожний 10-й злочин пов’язаний з наркотиками.
Міжнародний проєкт “Європейське опитування учнів щодо вживання алкоголю та інших наркотичних речовин (ESPAD)” здійснюється за підтримки Європейського центру моніторингу наркотиків та наркоманії (EMCDDA) з 1995 року. Наразі дослідження охоплює понад 45 європейських країн, у тому числі Україну. Опитування проводиться кожні 4 роки. У 2019 році сьома хвиля опитування в Україні охопила 8509 респондентів (4108 хлопців і 4401 дівчат) віком 14-17 років, які є учнями сільських та міських закладів загальної середньої освіти, закладів професійної технічної освіти та закладів фахової передвищої освіти.
За висновками експертів, на сьогодні в Україні серед підлітків 14-17 років мали досвід вживання будь-яких наркотиків 18%.
Так, згідно з даними дослідження, у 2019 році 18,3% дівчат-підлітків мали досвід вживання наркотичних речовин протягом життя, і 16,6% – хлопців.

 

Для порівняння, у 2015 році, коли проводилася шоста хвиля дослідження ЮНІСЕФ, цей відсоток становив 11,9 у дівчат, і 17,8% – у хлопців, у 2011 році – 8,4% у дівчат і 21,2% – у хлопців.

 

Також в дослідженні розглядалися поведінкові практики підлітків, які вживали наркотики. Так, 14% респондентів, що вживали дві та більше наркотичні речовини, грали в азартні ігри протягом 12 останніх місяців, як мінімум, 2-3 рази на тиждень.
Серед тих, хто вживає понад дві речовини, також удвічі більше жертв булінгу, ніж серед тих, хто не практикує полінаркоманію — 21,2% та 9,5% відповідно.

 

Також ті, хто вживає понад дві наркотичних речовини, у 3,7 раза частіше проявляють агресивні форми поведінки, ніж ті, хто не вживає наркотичні речовини – 17,4% та 4,7% відповідно.

 

При анонімному анкетуванні, проведеному з метою виявлення рівня наркотизації сучасної молоді та підлітків українськими дослідниками, з’ясувалося, що кожний п’ятий учень в школах хоча б раз пробував наркотики, а 15% учнів середніх класів хотіли б це зробити. На питання анкети “чи вживали ви наркотики?” – “ні” відповіли 81%, інші 19% – “так”, спробували “легкі” наркотики кілька разів у житті – 15 %, вживають постійно – 2% та вважають себе наркоманами теж 2% опитаних. Найпопулярнішим наркотиком є коноплі, їх спробували 14% респондентів, 3% вживали LSD. На третьому місці популярності серед молоді знаходяться кілька наркотичних речовин – це екстазі (2%), опій (2%) та амфетамін (2%).
Більшість опитаних учнів та студентів, повідомили, що вони легко можуть дістати наркотики на дискотеці, у барі, на вулиці у торговців наркотиками. Таким чином, вживання наркотиків достатньо широко доступне і поширене явище серед різних верств населення і особливо – молоді.

 

Сучасний стан проблеми визначається такими тенденціями:

1. Наркоманія „омолоджується”, тобто вік першої спроби вживання наркотичних речовин серед підлітків від 13 до 15 років, хоча в деяких регіонах він ще молодший – від 9 до 12 років.
2. Зростання полінаркотизму серед споживачів наркотичних препаратів становить 4,9 %.
3. Збільшення надходження до країни наркотичних речовин іноземного виробництва, у т.ч. й „важких”, внаслідок розвитку туризму, міжнародних зв’язків і т.ін.
4. Чоловіки складають основну масу споживачів наркотиків (майже 82%), однак кількість жінок, які мають проблеми із наркотиками, залишається значною і зростає.

 

Наркоманія (грец. narkе — заціпеніння, сон і manіа – божевілля, пристрасть, потяг) – загальна назва хвороб, що проявляються непереборним потягом до наркотиків, що викликає в малих дозах ейфорію, у великих – оглушення, наркотичний сон.
Залежність від психоактивних речовин (наркотиків) — це хронічне захворювання, що проявляється в непереборному бажанні вживати наркотичні речовини, незважаючи на негативні соціально-медичні наслідки.
Відповідно до сучасних досліджень, залежність від психоактивних речовин є захворюванням центральної нервової системи: біохімія в активних центрах мозку змінюється так, що потреба в наркотичних речовинах стає біологічно зумовленою і дуже сильною.

 

Уперше більшість людей вживає наркотики добровільно, із різних причин, але повторне вживання може призвести до змін у мозку, у результаті чого людина може бути не здатною опиратися інтенсивному потягу до психоактивної речовини. Оскільки вживання наркотиків може призводити до змін у мозку, залежність розглядають як хронічне захворювання, а не брак волі чи прояв поганого характеру.

 

Характерні ознаки синдрому залежності:

– сильне бажання чи почуття непереборного потягу до прийому психоактивної речовини;
– порушена здатність контролювати поведінку, пов’язану з прийомом психоактивної речовини;
– поява абстинентного стану, що виникає, коли прийом психоактивної речовини зменшити або припинити;
– ознаки толерантності до дії психоактивної речовини, що проявляються в необхідності значного збільшення дози для досягнення бажаного ефекту;
– поглиненість вживанням психоактивної речовини, котра проявляється в тому, що заради її прийому людина повністю або частково відмовляється від важливих альтернативних задоволень і зацікавлень чи витрачає багато часу на діяльність, необхідну для придбання і прийому речовини, та на відновлення після її дії;
– вживання психоактивних речовин всупереч явним ознакам шкідливих наслідків для здоров’я, роботи/навчання, стосунків з друзями, членами родини тощо.

 

Передбачити, чи стане людина залежною від наркотиків, неможливо. Частина людей може вживати ці речовини певний час і не мати залежності. У інших залежність розвивається дуже швидко, буквально після першого вживання. На формування залежності впливає багато чинників, і що більше факторів ризику має людина, то більша ймовірність того, що прийом наркотиків може призвести до залежності.

 

Фактори ризику, що впливають на формування залежності, можна розділити на кілька груп:

1. Біологічні. Гени, з якими народжується людина, відіграють значну роль у формуванні залежності. Окрім того, мають значення стать, етнічна приналежність і наявність супутніх психічних захворювань (депресія, тривожні розлади тощо). Зокрема, особи, які мають інші психічні захворювання, більш схильні до формування залежності від наркотиків.
2. Соціальні. Оточення людини, особливості сімейних стосунків (передусім дітей з батьками), друзі, економічне положення і загальний рівень добробуту впливають на ризики початку вживання наркотиків та формування залежності. Такі фактори, як фізичне, сексуальне і психологічне насильство, життя в умовах постійного стресу, утиски з боку сім’ї, можуть значно збільшити ймовірність початку вживання наркотиків і подальшої залежності від них.
Також до наркотиків «тягнуться» і люди з депресивними настроями – жертви соціальної кризи, безробітні, діти з неблагополучних або неповних родин. Алкоголь і наркотичні речовини вживають і учасники та ветерани бойових дій на сході країни, про що повідомляють експерти.
3. Еволюційні. Генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи наркозалежності. Вживання наркотиків у будь-якому віці може призвести до залежності, але що раніше воно починається, то більша ймовірність переростання його у залежність. Особливо це стосується підлітків: ділянки їхнього мозку, які контролюють прийняття рішень, судження і самоконтроль, ще розвиваються, тож підлітки можуть бути особливо схильними до ризикованої поведінки, зокрема вживання наркотиків.

 

Розрізняють кілька етапів розвитку наркозалежності. Спочатку з’являється імпульсивний потяг до прийому психоактивної речовини, який, більшою мірою, асоціюється з позитивними переживаннями (ейфорія, відчуття психічного та фізичного комфорту, почуття задоволення), проте згодом починає переважати компульсивний потяг, пов’язаний, головно, з потребою усунути негативні переживання (розлади настрою, почуття дискомфорту, різноманітна психо-вегетативна симптоматика), які асоціюються із синдромом відміни — гострим абстинентним синдромом.

 

Незалежно від виду наркотичної речовини у поведінці, характері та фізіології людини настають зміни. При цьому можливі характерні прояви залежності від психоактивної речовини, на які слід звернути увагу і якнайшвидше вжити необхідних заходів:

– безпідставні зникнення з дому на досить тривалий час;
– різкі несподівані зміни поведінки (необґрунтована агресивність, злобність, замкнутість, брехливість, відчуженість, неохайність);
– поява боргів, зникнення з дому цінних речей і грошей, крадіжки;
– втрата інтересу до колишніх захоплень, занять;
– поява в домі флаконів, упаковок тощо, з невідомими речовинами;
– наявність серед особистих речей шприців, голок, гумових джгутів, таблеток, незрозумілих порошкових речовин;
– поява у лексиконі нових жаргонних слів;
– наявність слідів від ін’єкцій на будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі;
– розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон удень, важке пробудження і засинання, тяжкий сон);
– розлади апетиту (різке підвищення апетиту або його відсутність, вживання значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
– зміни розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до розміру булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

 

Визначити, чи вживає людина наркотики, можна із використанням експрес-тестів, які продають в аптеці. Для такого тестування потрібен зразок сечі або слини і можна не звертатися до спеціалізованої клініки. Існують тести на одну або кілька психоактивних речовин, проте варто пам’ятати, що вони можуть давати як хибнопозитивні, так і хибнонегативні результати, і що визначення того, чи вживала особа наркотики, залежить від тривалості перебування певної речовини в організмі людини, частоти вживання тощо.

 

Так, деякі речовини неможливо виявити вже через кілька днів після вживання, особливо якщо людина вживає їх епізодично, а не постійно.

 

Розплата за вживання наркотиків настає дуже швидко. Страждає не лише психіка, а й серцево-судинна, нервова системи, нирки, печінка та інші життєво важливі органи. Вживання наркотиків безпосередньо пов’язане з поширенням таких хвороб, як ВІЛ/СНІД, гепатити В і С, інфекцій, що передаються статевим шляхом. Зв’язок у цьому випадку зумовлений використанням нестерильних інструментів під час ін’єкційного вживання, а також небезпечними сексуальними практиками, які поширені в наркозалежної молоді, зокрема вживання наркотиків під час сексу.

 

Хронічне отруєння наркотиками швидко призводить до інвалідності і смерті у молодому віці. Середня тривалість життя наркоманів становить трохи більше 30 років, із них на активне вживання наркотиків припадає 10-15 років. Майже половина з них покінчують життя самогубством. У решти смерть настає на тлі недоумства, швидкого фізичного виснаження, від паралічу дихального центру чи серцево-судинної недостатності.

 

Що молодша людина, то згубніша дія наркотика на її організм. Хронічне отруєння наркотиком різко уповільнює ріст, фізичний і психологічний розвиток підлітка.
Впливає наркоманія і на потомство.

 

Навіть нетривале вживання наркотиків юнаком або дівчиною в 100% випадків відображається на здоров’ї їхніх майбутніх дітей. Без вини покарані, з’являються на світ діти з різними формами недоумства, хворі на епілепсію, шизофренію та інші тяжкі хвороби. Нерідко в дітей трапляються і вроджені фізичні каліцтва.

 

Наркомани не можуть виконувати роботу, що вимагає уваги або високої кваліфікації. Професійна придатність таких хворих обмежена, через що багатьом з них доводиться відмовитись від улюбленої справи. Зруйнувавши своє здоров’я, наркомани віддаляються від праці, від можливостей самим забезпечувати свої потреби, стають тягарем для рідних і зайвими в суспільстві. Вся їх енергія, всі бажання спрямовані виключно на добування і прийом наркотиків.

 

Наркоманія калічить особистість, змінює характер людини. Наркомани стають егоїстами, у них формується байдужість, підозріливість, брехливість, емоційна нестійкість (понура дратівливість і агресія змінюється на цілковиту до всього байдужість). У них погіршується пам’ять, розумові здібності деградують до слабоумства. Наркомани важкі у спілкуванні, особливо з близькими людьми. Вони сприймають оточення і своїх рідних як потенційних ворогів. Наркоман страждає сам і змушує страждати своїх близьких.

 

Хворі на наркоманію постійно заманюють у свої «ряди» нестійких підлітків, привчають їх до вживання наркотиків. Кожен наркоман – це потенційний поширювач «інфекції», що робить його соціально небезпечним.
Для незаконного придбання наркотика наркоманові потрібні великі кошти. Гостре бажання за будь-яку ціну роздобути гроші на придбання наркотика штовхає його на злочин.

 

Враховуючи велику шкоду для здоров’я від вживання наркотиків, а також соціальні наслідки наркоманії, передбачена адміністративна і кримінальна відповідальність за викрадання, перевезення, зберігання і збут наркотиків. Заходи передбачені досить суворі. Кримінальним кодексом України за такі дії, залежно від тяжкості злочину, передбачені покарання до 6 років позбавлення волі, а за вчинені повторно – аж до 10-ти. Суворо карається залучення інших осіб до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів. Особливо, коли жертвами стають неповнолітні, в цьому випадку передбачено термін ув’язнення до 8 років. Від сплати штрафу до 3 років обмеження волі карається Законом вирощування «невинних» конопель чи снотворного маку (а в разі рецидиву чи вирощування у великій кількості – до 7 років в’язниці).

 

Як зупинити наркоманію? „Щепленням” проти наркотиків може бути тільки бар’єр їхньої несприйнятливості, що виховується з дитинства. Як вважають фахівці, якщо профілактична робота ведеться на належному рівні, гостроту проблеми наркоманії можна знизити на 40%. Тому профілактична стратегія повинна стати основним напрямком боротьби із цим соціальним лихом, зокрема, валеологічне виховання підлітків та молоді в закладах освіти, використання ЗМІ в інтересах пропаганди здорового способу життя, застосування засобів інформаційного впливу, адаптованих до молодіжної аудиторії, під час проведення заходів в закладах культури і дозвілля, тощо.

 

Наркополітика держави є одним з найбільш важливих чинників, що впливають на ситуацію із вживанням наркотиків і, зокрема, на доступ осіб, які зловживають або мають залежність, до програм зменшення шкоди та лікування. Доведено, що війна з наркотиками чи політика «нульової терпимості», ідея якої полягає у повному викорененні наркотиків та боротьбі з людьми, які їх вживають, не є ефективною.

 

Зокрема, війна з наркотиками та політика «нульової толерантності» призводять до:

– розростання кримінальної інфраструктури — успішна операція проти одного наркоугруповання призводить до сплеску насильства нових угруповань у боротьбі за вакантну територію, залучення нових дилерів, переміщення місця нелегального виробництва наркотиків;
– неефективності витрат на правоохоронні, судові, каральні заходи та, як результат, зменшення витрат на профілактику вживання наркотичних речовин та лікування осіб, які мають залежність;
– маргіналізації наркоспоживачів та стрімкого поширення ВІЛ, вірусного гепатиту С через ін’єкційне вживання наркотиків;
– ускладнення хворим доступу до наркотичних лікарських засобів, які призначають з медичною метою, наприклад, для знеболення.

 

Ефективна наркополітика базується на таких принципах:

1) інвестування коштів у здоров’я (профілактика, зниження шкоди, лікування) та громадську безпеку як основи сучасної наркополітики;
2) забезпечення вільного доступу до життєво необхідного лікування (опіоїдні анальгетики, препарати замісної підтримувальної терапії тощо);
3) припинення криміналізації та позбавлення свободи людей, які вживають наркотики, оскільки залежні особи насамперед хворі, а не злочинці;
4) переорієнтація дій правоохоронних органів на боротьбу з організованою злочинністю (зосередження ресурсів на найбільш руйнівних та насильницьких елементах наркобізнесу, а не тих, хто перебуває на найнижчій сходинці ієрархії, — дрібних дилерах);
5) регулювання та контроль обігу наркотичних препаратів силами держави (ліцензування, квоти, рецептурний відпуск, віковий доступ, маркетинг тощо);
6) використання нових критеріїв ефективності наркополітики — зниження негативних наслідків вживання наркотиків (передозування, поширення соціально небезпечних хвороб, насильства тощо) на противагу гектарам знищених полів незаконно культивованих рослин, вазі конфіскованих наркотиків, кількості ув’язнених за злочини, пов’язані з вживанням/зберіганням/поширенням наркотиків.

 

Уже близько 10 років Україна пропонує людям, залежним від наркотиків, замісну терапію, яка допомагає їм повертатися до звичайного життя. Цей підхід, наприклад, дозволив зменшити кількість заражень вірусом СНІДу в 4 рази.
Треба знати: хворі на наркоманію виліковні. Проте, як при будь-якій хворобі, особи, які вживають наркотики тривалий період, піддаються лікуванню дуже важко і, як правило, повного оздоровлення так і не настає, а 80% із них після лікування знову повертаються до зловживання наркотиками. Тому термін початку лікування та індивідуальні особливості організму мають вирішальне значення. Що раніше почати лікування, то більше шансів відновити порушені функції.

 

Самотужки припинити навіть епізодичне вживання наркотиків надзвичайно важко, практично неможливо. Та якщо вже «знайомство» з наркотиками відбулося, то чим раніше така людина звернеться за допомогою до лікаря-психіатра чи нарколога, тим легше буде позбутися залежності, звички до смертельної отрути. Медична служба в нашій країні має всі можливості для лікування таких хворих. Для цього треба звернутися до наркологічних закладів, причому незалежно від місця проживання. Більше того, якщо людини боїться розголосу, вона може лікуватися анонімно, ніяких документів від неї не вимагають. Такі кабінети анонімного лікування є в кожній області при наркологічних диспансерах.

 

Людині, якій пропонують спробувати наркотик, необхідно знати, що ця спроба може стати останнім власним вибором в її житті.

 


Останні новини