В 1997 році, Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) проголошено туберкульоз глобальною небезпекою, а 24 березня Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом. В Україні в 2002 році Указом Президента України « Про Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на туберкульоз» встановлено день та проводиться місячник боротьби з туберкульозом. Медична спільнота разом з громадськими організаціями, засобами масової інформації проводять заходи по висвітленню питань профілактики, раннього виявлення, та лікування туберкульозу.

 

Питання протидії туберкульозу в Україні залишається одним з

пріоритетних напрямків державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку. Так в продовж останніх років прийнято Закон України «Про подолання туберкульозу в Україні» від 14.07.2023р. Розпорядження КМУ№ 726 від 02.08.2024р. «Стратегія розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню на 2024-2026 роки», та ряд інших нормативних актів.

 

Сьогодні проблема туберкульозу вийшла за рамки суто медичної та набула статусу загальнодержавної, враховуючи, що туберкульоз є соціально небезпечною хворобою, основними чинниками якої є соціальні, економічні, політичні, а вданий час воєнно – політичні аспекти.

 

Епідемічна ситуація по туберкульозу на Шепетівщині в 2025 роком покращилась. В продовж 2025 року виявлено 26 хворих з туберкульозом, що становить 34,5 випадка на 100тис. населення, в 2024році відповідно 47 та 64,4, зниження на 86,4%, по області, зниження на 23,1% з 51,1 в 2024році до 41,5 на 100тис., по Україні захворюваність становить 38,0 випадка на 100тис., що на 14,3% менше ніж у попередньому періоді.

 

В розрізі ОТГ Шепетівського району високий рівень захворюваності туберкульозом утримується в Михайлюцькій ОТГ – 55,3 на 100тис.(3 випадка), Грицівськаій ОТГ– 44,3(3) та Шепетівській ОТГ – 40,1 (15) в інших; Ленковецька ОТГ- 31,3(2), Судилківській ОТГ – 24,1(3).

 

Основним фактором, що вплинуло на зниження чинників туберкульозу лишається недовиявлення хворих. В продовж останніх років не працює пересувний флюорограф, що не дає можливості обстеження населення в сільській місцевості. Відмічаються недоліки в роботі по формуванню груп ризику на туберкульоз та своєчасне скерування їх на флюорографічне обстеження.

Слід відмітити, що на фоні зниження захворюваності висока питома вага хворих з ко-інфекцією ( туберкульоз та СНІД), вона становить 19,2% (5 випадків).

Тривогу викликає те, що в 2025 році серед виявлених хворих, троє (11,5%) померли до року спостереження. Хворі тривало не звертались в медичні заклади, мали розповсюджені форми туберкульозу, а також супутні захворювання, що привело до печальних наслідків.

 

Соціальна група становить – 73,1%, вона лишається високою в продовж багатьох років.

Серед активних випадків померло 5 хворих, в тому числі 3 від туберкульозу у котрих був важкий перебіг хвороби, та 2 х від супутніх захворювань які протікали вкрай складно. Це ще раз показує, що раннє виявлення туберкульозу, своєчасне лікування та всебічний огляд спеціалістів, допоможе врятувати життя.

 

Раннє виявлення туберкульозу є запорукою своєчасного лікування та одужання хворого. На даному етапі великі надії покладаються на сімейного лікаря, який проводить первинне обстеження, що включає медичний огляд, та додаткові методи дослідження, в тому числі; анкетування, аналіз мокротиння при тривалому кашлі, флюорографію органів грудної порожнини, клінічні аналізи крові та сечі, а для дітей при потребі туберкулінодіагностика.

З метою раннього виявлення туберкульозу серед дорослого населення проводяться профілактичні флюорографічні огляди, а серед дітей та підлітків із груп ризику планова туберкулінодіагностика.

 

В 2025 році флюорографічно оглянуто 13988 людей, що становить 221,3 на тисячу оглянутих це в край низький показник. Серед виявлених хворих, шестеро виявлені через профілактичні огляди, що становить 28,5% , що свідчить про не доопрацювання медичними працівниками первинної ланки. В цьому році в районі по селах буде працювати пересувний флюромобіль від обласного протитуберкульозного закладу. Затверджено графік роботи бригади, сформовані групи ризику по туберкульозу, розроблено маршрут дообстедення виявленої патології у людини.

Необхідно медичним працівникам, місцевій владі з відповідальністю віднестись до організації даного заходу.

 

 Туберкульоз – це небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактерією туберкульозу, протікає з періодичним загостренням , рецидивами та ремісіями. Вражає переважно соціально незахищені верстви населення. Тому туберкульоз віднесено до категорії соціально небезпечних хвороб.

 

Джерелом інфекції переважно слугує хвора туберкульозом людина. Найчастіше зараження відбувається повітряно – крапельним, рідше харчовим, контактно побутовим шляхом. Бактерії туберкульозу можуть виділятися під час кашлю з мокротинням, слиною, а також при співу, розмові. Одна хвора людина в продовж року може інфікувати 10-15 осіб.

 

Симптомами активної форми туберкульозу легень є кашель, тривалий ( більше 2 тижнів), іноді з мокротинням, підвищена температура тіла, особливо в другій половині дня, утруднене дихання, біль в грудях, поганий апетит, постійна слабкість, безпричинна втрата ваги тіла, підвищена пітливість, особливо вночі, зрідка кровохаркання.

Хочу наголосити, що біля 15% пацієнтів взагалі не мають скарг на здоров’я, а виявляють хворобу на профілактичному огляді, чи при звернені до профільного спеціаліста.

 

Одним із основних методів боротьби з туберкульозом – це своєчасне та ефективне лікування виявлених хворих. За останні роки змінились підходи до лікування пацієнтів з туберкульозом. Все наполегливо впроваджується принцип амбулаторного лікування під супроводом медичного чи соціального працівника за допомогою відеозв’язку. Переважна більшість хворих на чутливий туберкульоз можна вилікувати при проведенні чотирьох – шести місячних курсів протитуберкульозними препаратами, у той час як резистентні форми туберкульозу вимагають тривалого лікування від 6-9 до 18 місяців. Лікування сьогодні пацієнтів з туберкульозом безкоштовне. Медикаменти отримуємо через державні інституції та Глобальний фонд. Основне, щоб хворий мав бажання лікуватись, тоді перспектива одужання стає реальною.

 

Хотілось, щоб усі зрозуміли, що хворий на туберкульоз звичайно несе інфекційну загрозу, однак він не вигнанець і не повинен бути викинутим на узбіччя суспільства. Відношення родини, друзів, звичайних людей грає велику роль у швидкому вилікуванні хворого та повернення його до нормального ритму життя.